Більше 70% українців проживає в децентралізованій країні. Що заважає решті?
Реформа децентралізації тримається на трьох китах - повноваження, ресурси і відповідальність. Та якщо повноваження і ресурси віддали в громади, то відповідальність - не встановили. Про це та інші недоліки реформи, що триває, говорили під час ефіру програми «Лінія захисту» на телеканалі D1.
Важливий факт: не всі громади захотіли йти на об’єднання. Тому, на думку провідного експерта з питань децентралізації Анатолія Ткачука, добровільний етап реформи по суті закінчився, бо всі, хто хотів об’єднатися, вже зробили це. Далі потрібно прийняти рішення про завершення реформи і це рішення є достатньо простим. Передусім, ухвалити Закон про затвердження адміністративно-територіального устрою по кожній області. Оскільки стараннями голів Асоціації міст та інших структур наразі державного нагляду за актами органів місцевого самоврядування чи їх бездіяльність у певних випадках досі немає. Тобто відсутній той самий третій «кит».
«Закон дуже простий – затвердити адміністративно-територіальний устрій, наприклад, Дніпропетровської області у складі: район такий-то, громади такі-то, карта, де перелік населених пунктів і їхні межі, - каже Ткачук. - Після цього призначаються вибори і вже у 2020 році вони проходять згідно з новою територіальною основою. Де всі громади є у статусі об’єднаних, де райони не такі дрібні, як сьогодні, а великі - і таким чином, ми розподіляємо повноваження між громадами, районами та областями. І завершуємо реформу. Бо дуже погано, що у нас є частина ієрархічної не децентралізованої України. Це призводить до того, що асиметрія розвитку між новою децентралізованою Україною і старою ієрархічною зростає».
Ця різниця, за словами експерта, дуже небезпечна для згуртованості держави, нації і для того, аби люди не відчували себе обділеними на тих територіях, де з якихось причин не пішли на об’єднання, де немає ресурсів і де потрібно їхати в район і домовлятися про ручний розподіл.
Під час дискусії з’ясувалося, що відсутність закону - не єдина прогалина. Адже ті, хто вже отримав більше ресурсів на міста, не можуть спланувати свої бюджети та витрати іноді навіть на наступний рік. Бо міста та ОТГ не знають, якими податками і в якому розмірі вони зможуть розпоряджатися протягом, наприклад, 5 років. Тоді як у Польщі був затверджений перспективний план діяльності. Втім в Україні такого немає. Причина – постійні зміни податкових надходжень і непрогнозовані законодавчі новотворення. Так, голова Томаківської ОТГ Іван Калашник каже, що стратегію розвитку вони створили, проте дотримуватися її не можуть.
«Практичного плану неможливо створити, тому що кожен рік змінюються правила гри. Було 5% акцизного збору від заправленого літру, стало 13,75% від ввезеного на територію України. Коли Томаківська сільська рада була сама без об’єднання, у нас було 3 мільйони цього податку, а зараз ми об’єднані, у нас його 2,5 мільйони. Ми створили стратегію, проте не можемо її дотримуватися, бо кожен рік змінюються і надходження, і правила. Зараз ми не знаємо, що буде із земельною реформою, тому що місцевість сільська, а якщо розпочнуть продавати земельні ділянки, паї, незрозуміло, що буде з доходом від ПДФО, який сплачується за оренду власникам паїв», - зауважив Калашник.
