Московія-Росія "денацифікувала" інші народи, коли ще й поняття "нацизм" не існувало. "Денацифікаторами" виступали різні здобичники на кшталт Єрмака Тимофійовича, такого собі Гіркіна 16 сторіччя, і військові, як капітан-поручник Олександр Бекович-Черкаський, керівник експедиції проти Хівинського ханства на початку 18 сторіччя, якому невдячні тубільці відтяли голову просто перед ханським шатром.
Метою всіх цих "денацифікацій" було, як і в наші дні, загарбання чужих земель, заволодіння їхніми ресурсами, упокорення та русифікація інших народів. Російські історики ввели колись в обіг тезу про цивілізаторську місію Росії. А "денацифікація" мала на меті прилучити тубільців до російської писемності. Щоб ті з них, які вижили, та їхні нащадки могли читати Пушкіна.
"Денацифікація" глибоко закорінена в російській свідомості й підтримується переважною більшістю суспільства. Люди мого покоління пам'ятають "денацифікацію" Угорщини 1956 року та Чехословаччини 1968. А 1980 року дивом уникнула "денацифікації" Польща.
14 серпня 1980 року на Гданській верфі розпочався страйк під проводом профспілкової організації "Солідарність" на чолі з Лехом Валенсою. У Кремлі уважно стежили за розвитком подій. А 25 серпня політбюро ЦК КПРС утворило спеціальну комісію на чолі з М.Сусловим. Радянське керівництво було готове рушити проти Польщі війська, щоб "захистити здобутки соціалізму", інакше кажучи не випустити Варшаву зі своїх пазурів.
28 серпня на засіданні комісії у складі М.Суслова, А.Громика, Ю.Андропова, П.Устинова та К.Черненка розглядався документ, уривок з якого варто навести:
"Беручи до уваги наявну ситуацію, міністерство оборони СССР просить дозволу привести у стан повної готовності на 18.00 годину 29 серпня в першу чергу три танкові дивізії (1-у в Прибалтійському військовому окрузі, 2-у в Білоруському ВО) та одну механізовану дивізію (в Прикарпатському ВО), щоб сформувати групу військ на випадок, коли треба було б надати ПНР збройної допомоги... Якщо ситуація в Польщі надалі погіршуватиметься, нам треба буде поповнити чисельність дивізій Прибалтійського, Білоруського та Прикарпатського військових округів, які перебувають у стані постійної бойової готовності, до рівня передбаченого на випадок війни".
Агресія як збройна допомога - це не божевілля, а багатовіковий російський дискурс і практика його застосування. Це те, що слід нарешті затямити західним політикам.
Карфаген має бути зруйнований!
Сергій Борщевський, письменник і дипломат
Світлина Валентина Кондратюка, 2022