Енергетика під час війни. Схеми, які не вимкнули

Кінець 2025 року показав, що навіть масовані удари по енергетичній інфраструктурі не зупинили внутрішні корупційні процеси в галузі. Поки українці сиділи без світла, а енергетики працювали в аварійному режимі, всередині державних і напівдержавних компаній продовжували діяти схеми з виведення коштів, масковані під ремонти, постачання і термінові відновлювальні роботи.

Слідчі матеріали, які стали відомі наприкінці року, вказують на системне завищення вартості обладнання, фіктивні акти виконаних робіт і маніпуляції з підрядниками. Формально все виглядало як боротьба за стабілізацію енергосистеми. Фактично ж значна частина коштів осідала в структурах, пов’язаних з управлінськими та політичними групами впливу.

Енергетика під час війни має статус критичної галузі. Кожна гривня в ній – це тепло в домівках, робота лікарень, зв’язок, оборонні підприємства. Коли ці гроші зникають, наслідки вимірюються не лише бюджетними втратами, а й прямими ризиками для життя людей. Саме тому корупція в енергетичному секторі є однією з найбільш небезпечних форм внутрішнього саботажу.

Особливо цинічним є використання теми відновлення після обстрілів. Під виглядом аварійних закупівель укладалися контракти без конкуренції, з лояльними підрядниками і мінімальним контролем. Воєнний стан фактично вимкнув прозорість, але не вимкнув апетити. У результаті відновлення інфраструктури стало ще одним каналом для збагачення.

Корупційні схеми в енергетиці тримаються на багаторівневій системі. Управлінці ухвалюють рішення, фінансові служби проводять платежі, юридичні відділи прикривають ризики, а контрольні органи або не помічають порушень, або зникають у потрібний момент. Це не хаос. Це налагоджений механізм.

Громадяни бачать лише наслідки – відключення, графіки, зростання тарифів і постійні пояснення про складну ситуацію. Але за цими поясненнями часто ховаються конкретні рішення і конкретні прізвища, які роками використовували енергетику як фінансову подушку безпеки.

Якщо держава не зламає цю модель, будь-які інвестиції у відновлення будуть поглинатися тими ж схемами. Війна не стала очищенням системи. Вона лише показала, хто навіть у темряві знаходить спосіб заробляти.

Енергетика під час війни – це питання виживання. І поки в цій сфері продовжують працювати старі корупційні практики, країна залишається вразливою не лише до зовнішніх атак, а й до внутрішнього розкладання.