“SТАBАТ MATER” У СТІНАХ ХРАМУ
Особливою прикметою фестивалів “Стравінський та Україна” стало проведення у Кафедральному костелі святих апостолів Петра і Павла міста Луцька т. зв. “польських днів” – концертів майстрів мистецтв із Республіки Польща. Не став винятком і цьогорічний, 16-й фестиваль, який відбувається нині. 6 жовтня луцькі меломани знову отримали чудову нагоду послухати виконавців із сусідньої країни.
На початку дійства його ведуча Оксана Єфіменко розповіла про хід фестивалю, концерти й імпрези якого вже відбулися в Маневичах, Камені-Каширському, Нововолинську, Устилузі і, ясна річ, у Луцьку. Оксана Анатоліївна докладно спинилася на традиції “польських днів”, яка бере початок від 2003 року, нагадала про концерти Люблінського симфонічного оркестру та хору “Кайрос”, симфонічного оркестру імені Оскара Кольберга Об’єднання музичних шкіл міста Радома, симфонічного оркестру імені Кароля Немисловського із Замостя, хору Люблінської філармонії “Лютня Любельська” , інструментальних квартетів “Квартемія”, “Сарабанда”, “Кварто Корде”, “Дівертісменто”, вокального ансамблю “Селенція”, а також висловила вдячність Генеральному консульству Республіки Польща в Луцьку за всебічне сприяння у проведенні таких музичних зустрічей.
Цьогорічний міжнародний проєкт проходив під художнім керівництвом лауреатки міжнародних конкурсів, професорки Ельвіри Слівкєвіч-Цісак.
Найпершим номером у концерті стала кантата італійського композитора, скрипаля і органіста Джованні Батісти Перголезі (1710−1736) “Stabat Mater”. На теми католицького гімну, найімовірніше, написаного латиною у ХІІІ ст.. італійським поетом та францисканським ченцем Джакопоне Да Тоді, що починається словами “Stabat Mater dolorosa” (“Мати в скорботі стояла”), писало чимало композиторів, серед яких − Йозеф Гайдн, Франц Шуберт, Джоакіно Россіні, Джузеппе Верді, Антонін Дворжак, Франсіс Пуленк, Кароль Шимановський, Кшиштоф Пендерецький. Тема страждань Богоматері біля Хреста знайшла своє відображення і в літературі – скажімо, 1918 року визначний український поет Павло Тичина написав поему “Скорбна Мати”, де образ Богородиці зримо асоціюється з долею кинутої у вир війни України.
Та саме твору Перголезі судилося стати найвідомішим в історії музики, і не останню роль у цьому відіграли драматичні обставини його написання. Батьки коханої дівчини композитора, яка своєю вродою і вдачею нагадувала Джованні Діву Марію, не дали згоди на її шлюб із бідним музикантом. Дівчина пішла в монастир, де невдовзі померла, а через якийсь час помер від сухот і сам Джованні, незадовго до смерті створивши свій шедевр.
Слухачі були просто приголомшені блискучим сопрано Малгожати Гжегожевіч-Родек, дивовижним рідкісним голосом – контр-тенором − Пьотра Олєха, драматизмом теми і яскравим вирішенням її як вокалістами, так і оркестром – а це був Академічний камерний оркестр “Кантабіле” Волинської обласної філармонії (художній керівник − народний артист України Товій Рівець; до речі, Маестро, чий творчий внесок у згаданий проєкт важко переоцінити, був того дня присутній у залі, а диригувала професорка Софія Бернатовіч). Коли концерти духовної музики відбуваються за участі цього знакового колективу, не треба бути ясновидцем, аби передбачити їхній успіх. Високий трагізм євангельського сюжету, зворушлива історія любові композитора – все це злилося в єдиний емоційний сплеск, який можна порівняти хіба що з релігійним екстазом (навіть подумалося: недарма дійство відбувається у храмі!).
Традиційна “сторінка Стравінськіани” була представлена твором аж ніяк не традиційним, як і все у Ігоря Стравінського. Одноактний балет зі співом “Пульчінелла” (персонаж італійської комедії масок) значною мірою був заснований на музиці згаданого вже Джованні Батісти Перголезі, який – попри трагізм “Stabat Mater”, − у світській музиці вважається одним із найраніших і найважливіших авторів комічної опери. Ігор Федорович згодом зізнавався: “Що повинно було лежати в основі мого відношення до музики Перголезі – любов чи повага? Однак повага завжди марна: вона ніколи не може бути істинно творчою. Для того, щоб створити будь-що, потрібна динаміка, потрібна рушійна сила, а що може бути сильнішим, ніж любов?” Власне цей підхід і призвів до того, що, взявши за основу музику Перголезі та деяких інших композиторів ХVІІІ ст. і помноживши її на власний талант і бачення мистецтва тієї епохи, композитор створив шедевр, який упродовж віку не сходить зі сцен світу.
Серенаду з балету Ігоря Стравінського “Пульчінелла” (в перекладі для акордеона-соло) із просто-таки віртуозною майстерністю і зримістю образів твору виконала чудова польська музикантка, лауреатка міжнародних конкурсів акордеоністів, професорка Ельвіра Слівкєвіч-Цісак. Талант і самовіддану творчу й педагогічну працю пані Ельвіри гідно оцінено на її батьківщині: вона удостоєна найвищих державних нагород Польщі – Золотого і Срібного Хреста “За заслуги”.
Акордеон іноді образно називають “портативним оргáном”, “органом у мініатюрі”. Ясна річ, орган – це орган, а акордеон – це акордеон, але, слухаючи гру Ельвіри Слівкєвіч-Цісак, не міг позбутися думки, що певна рація в такому порівнянні є, і саме у випадку пані Ельвіри. Це стосується і згаданої вище серенади з “Пульчінелли”, і – особливо, − “Барокового триптиху” Мірослава Нізюрського – знаного польського композитора, визначного діяча музично-педагогічної освіти, автора славнозвісного підручника “Гармонія”. Музика пана Мірослава напрочуд зримо відтворює атмосферу епохи Бароко, й це сповна продемонстрували Ельвіра Слівкєвіч-Цісак та “Кантабіле”.
По закінченні концерту консул Генерального Консульства Республіки Польща в Луцьку Анна Бабяк-Овад вручила Малгожаті Гжегожевіч-Родек, Пьотру Олєху, Ельвірі Слівкєвіч-Цісак та Софії Бернатовіч фестивальні дипломи. Почесного диплома ХVІ музичного фестивалю “Стравінський та Україна” та подяки удостоєне й Генеральне Консульство Республіки Польща в Луцьку. Їх вручив пані Анні автор ідеї проведення фестивалю, магістр державного управління Василь Ворон.
Ведуча дійства Оксана Єфіменко запросила присутніх на концерт, присвячений 200-річчю від дня народження видатного польського композитора Станіслава Монюшка, що відбудеться 12 жовтня теж у Кафедральному костелі святих апостолів Петра і Павла і теж о 16.00. Народна академічна хорова капела “Почайна” та Академічний камерний оркестр “Кантабіле” виконають “Італійську месу для хору, солістів, оркестру і органа”.
Ігор БЕРЕСТЮК
